26 квітня − 35-ті роковини Чорнобильської катастрофи

Чорнобильський вітер по душах мете, 
Чорнобильський пил на роки опадає. 
Годинник життя безупинно іде, 
Лиш пам’ять, лиш пам’ять про все пам’ятає.
 О. Матушек 

26 квітня - 35-ті роковини Чорнобильської катастрофи. Це знакова дата для кожного українця. Вона розділила життя на до і після. Саме в цей день у 1986 році сталась найбільша трагедія не тільки України, а й усього людства – вибух на Чорнобильській АЕС. Катастрофа на атомній електростанції перетворила місто Прип'ять і 30 км поліських лісів, на зону відчудження. Покинуту і небезпечну, на сотні років. Близько 116 000 людей отримали статус переселенців і більше 6 000 – ліквідаторів. Ми стали свідками не тільки всесвітньої трагедії, а й безмежної мужності, жаги до життя багатьох тисяч наших земляків.
35 років пролетіло з болісним словом "Чорнобиль" - крізь долі, крізь країни, крізь роки... Незвідана біда підкосила не лише людей, та навіть і природу. Те, що в малих дозах давало користь - вирвавшись з-під куполу 4 енергоблоку - змело не лише його, а й тисячі людей, витіснивши їх з навколишніх міст і сіл.
До зони Чорнобиля потрапив  наш земляк  Микола Васильович Поп’юк   аж у 1988 році (з квітня по вересень), але й через 2 роки після того, як зірвався четвертий енергоблок, радіація в зоні - ще не вщухла, бо Микола Васильович  отримав на свій організм - теж невиліковну дозу радіації, про що записано в його військових документах. 
Чорнобиль – не тільки трагедія, подвиг, а й пам'ять. Згадаймо перебіг тих подій, поспілкуймося   з очевидцями, піднімемо   архіви, роздивімося  світлини! 
І вшануймо пам’ять героїв разом!