Ганна Вережак

Моя Яблуниця

Моє рідне село в моїм серці давно

 Залишило свій слід назавжди

 Бо зростала я тут і пізнала його

Прадідівський святий заповіт.

Приспів:

Це моя Яблуниця. моє рідне село.

Що своєю красою полонило давно.

Сінокоси лежать, дощ іде на покіс. 

 Запах сіна п'янить запашний.

 Завтра сонце ясне дасть проміння своє.

 І посушить покіс золотий.

Приспів.

Як подують вітри із-за Берда-гори.

Вітровій пронесеться селом.

Знають всі вже давно, що це наше село

Обвівають гірські вітряки.

Приспів.

Чути стукіт в селі - це працюють майстри.

 Вони працею славлять село.

 Будуть нові хатки, буде краще життя.

 В односельців моїх дорогих.

Приспів.

Цвіт кохання свого я шукала в горах.

 Та ніяк не змогла віднайти.

 Хіба знати було, що воно вже давно.

 Розгубило свої пелюстки?

Приспів. 

Мого краю краси не забути повік

І Черемоша гірську бистрину.

Запах трав духмяних і світанок новий.

Яблуневий той цвіт запашний.