Дрімають села

Сяє сонце ще помітно,

Вітер дує непривітно,

Осінній сад ще яблука глядить

І в день похмурий тихо шарудить.

А небеса прозорі, мов глибінь ріки,

І падають, мов зорі, з яблуні листки.

А в лісі стрічка синя і стрімка—

То чиста й вільна річечка мілка.

Бельмега Ангеліна,

учениця 7 класу

* * *

Вже осінь заступила за поріг,

А літо залишилося позаду.

І горобці клопочуться весь час—

Не можуть вони дати собі раду.

А небеса прозорі, голубі,

Як глиб води у чистому озерці.

Пурхають, наче в морі кораблі,

Малесенькі тендітнії синиці.

Дрімають села, все впадає в сон

Й дерева теж стоять похмурі, сонні

І літнє сонце, тепле, як вогонь,

Не гріє навіть долоні холодні.

Поля пожовклі, де буяло жито,

Стоять самотньо в холоді одні

І де-не-де лиш падають листочки

З дубів і верб червоні й золоті.

Людські городи вже відпочивають:

Стоять пожовклі всі у бур’яні

Й плоди усі зібрали вже давно—

Усі комори урожаєм повні.

Бельмега Ангеліна,

учениця 7 класу