Перше кохання

На березі гірського Черемоша,

Там, де шовковая трава

Де шум зеленої смереки

Лунає пісня солов’я.

Поміж смереками стрункими

Повилась стежечка вузька.

Там пахне квітами п’янкими

Й розносить пахощі земля.

Вмостилась хата при дорозі

Криниця з краю прилягла.

В тій хаті, що на Верховині

Народилась красива дівчина – це я.

Зростала я із мрією у  серці.

Що буду вчителем малих діток.

Та час проходив дуже швидко

Я йшла вперед за кроком крок.

Серед гір чарівних, таємничих,

Де Олекса Довбуш славу здобував.

Стріла я своє кохання вперше,

Його погляд навіки в моє серце впав.

Заховалась пісня в Чорногорі

Поміж скелі по лісах,

У небесному нічному морі

Плаче сивий між зірками птах.

Ми зустрілися тоді невипадково,

То наша доля нас звела.

Все сталося так швидко, загадково,

Що я й повірити в це не могла.

А він стояв на місці і дивився,

Чекав коли повернусь, посміхнусь.

Можливо він про це  всю ніч молився,

Щоб ми були завжди удвох.

Петрик Світлана Танасіївна,

вчитель початкових класів