Одягну я зранку

Білу вишиванку,

Заплету у косу

Я червоний мак,

Вмиюся росою

З зілля на світанку

І піду між люди так.

Хай усі навколо

День новий стрічають,

Хай співають гучно

Радісних пісень,

Бо сьогодні свято,

Й весело святкують

Вишиванки День!

Сім'я Шкеул Соломії, учениці 4 класу.

Вишиванка рідна, ну хіба не диво?

В ній ходити модно, стильно і красиво.

Це митецький витвір, це краса і казка,

В ній душі наснага, материнська ласка.

Сестрички Теслюк Єлизавета та Татьяна, учениці 5 та 1 класів.

Сорочку мати сину вишивала. І душу,

й серце в вишивку вкладала.

Як пам’яті народної відлунки,

На полотні з’являлись візерунки,

Де кожен хрестик – то життєві миті…

Мережила по білому блакиттю,

Лягала ниточка до ниточки мрійливо –

Дитині б долю вишити щасливу,

Щоб оберегом стала для синочка

Руками неньки вишита сорочка.

Із Днем Вишиванки!

Грималюк Едуард, учень 3 класу.

Я встану рано-вранці, на світанку,

Як спалахне на квіточці роса.

Вдягну найкращу в світі вишиванку

І оживе, засвітиться краса

В промінні сонця. І моя сорочка

У рунах, в квітах зразу оживе...

З чарівних квітів я сплету віночка

Й над світом щира пісня попливе.

Сестрички Плегуца Ангеліна та Марія, учениці 1 та 5 класів.

День вишиванки. Це великий день,

Бо люди згадують сім’ю, родину.

Як шила мати і вела пісень,

Сорочку гарну вишивала доні.

Лягав собі узор на полотні,

А мати шила і думки вплітала.

Так долю вишивала день при дні,

Щоб добра доля доню не минала.

А як же вишивала рушники

І дарувала дітям на дорогу…

Щоб діти подолали всі шляхи

Й верталися до рідного порогу.

Петрик Юлія, учениця 5 класу.

Рано-вранці, на світанку,

Вишиваю вишиванку.

У зеленім житі

Буду ворожити.

Попрошу у неба

Солов’їний щебет.

Попрошу у квітки

Чарівної нитки.

Тоненької, шовкової,

Нитки кольорової.

Полотном біленьким

Вишию рівненько

Голосну сопілочку

І вишневу гілочку,

Пташечку, калину,

Маму і дитину.

Вийся-вийся, голочко,

Вишиваю долечку.

Візерунок рясно –

Буде доля красна.

Малиш Юрій, Любов, Іван, учні 1, 5, 7 класів.

Вишиванка, вишиванка,

одягну її я зранку,

гарно причешуся,

радісно всміхнуся.

Бо сьогодні свято

будемо святкувати

і пісень співати.

На весь світ казати,

бо у нашої Вишиваночки

сьогодні святечко.

Косован Марія, учениця 4 класу.

Коли вдягаю вишиванку,

Немов в любові признаюся

Своїй країні ніжно й палко,

Вдягну і Господу молюся.

За мир та спокій в Україні!

Щоб вишивані візерунки

У долю кожної родини

Внесли приємні подарунки.

З Днем вишиванки!

Гаращук Марія, учениця 6 класу.

Вишиванку вишивала

Навесні твою,

В нитку мрію укладала

І любов свою.

Ніжну мрію, що шепоче

Дивну казку в сні,

Що цілує твої очі

І співа пісні.

Все найкраще в ній зібрала

Із долин, із гір

І в мережку повкладала

У хрещатий взір.

Хай на серце тобі ляже,

Наче цвіт в маю,

І душі твоїй розкаже

Про любов мою.

Учениця 3 класу Томояга Таїсія зі своєю матусею та братиком.

Я вишию на полотні любов

Червоними нитками що, мов кров

І голкою я поведу життя,

Це буде наче каяття.

Любити я не присягалась,

Я просто голкою вела.

Повір, я навіть не старалась,

Вагатись також не могла.

Одна за одною нитками

Відтворювалось забуття:

Усі стежки, що називала я шляхами

І та єдина стежка в майбуття.

Я вишию на полотні розлуку,

Самотнім криком журавлів.

У вишиванці відтворились звуки,

Мов у сльозах вода дощів.

Я вишию на полотні печаль,

Що все ж веде до здійснення бажання,

Немов в останнє я погляну в даль,

Побачивши небес зітхання.

Дрібною голкою на полотні

Я поведу стежину в майбуття.

То буде гарно, наче в сні,

Я вишию на полотні життя.

Новотна Ірина, учениця 7 класу.