Неня. Лавицу перевернули стримголов, а вереня у хоромах, а де кожівку діли та веретено? Ану борзо робіт порєдок! А дрантє ике їсте виробили, ші то ни вижмакала, шо набралоси за свєта, а ви вже далі повимащувалиси.
Дочка. Коби вже борше дєдьо прийшов, буду казати аби зробив магливницу, би тобі було легше прати.
Син. А де дєдьо?
Дочка. Та пишов єгніта загонити, бо шє икас галиця поззідає.
Син. Байка, хоть би всіх до лаби.
Неня. А до мочінки бринзу з кулешов любиш?
Син. Делікатна їда, аби шє гуслінка.
Дочка. За гуслінку вибачєйте, ші корова ни вположиласи.
Неня. Ади дєдьо прийшов – сядьте критко, дітво.
Дєдьо. Йой, так метет на дворі, шо покай, ледви єгніта позагонив.
Неня. Бери ко путні, коромисло, та йди в кадуб води принеси.
Дєдьо.Йой, сарака, уже рано, бо так руки болє вид трачки, шо ни годен.
Неня. Но та вже вмивайся та по почувай. А ви, дітво, доста гандратиси. Идіт вже на піч, бо з вами ни попочінеш.