Абетка гуцулят
Аа
Абетку, школярики, всю прочитайте,
А потім про Гуцульщину рідну згадайте,
Аби не забути від роду до роду,
Що всі ми діти українського народу.
Бб
Бува бабуся каже батьку:
- Буковину, синку, бережи!
Не базікай, не тужи.
Завжди вірно їй служи.
Бо без неї, як без неньки:
Ні туди, ані сюди.
Вв
Ватра у горах палає.
Вівчарик сонке зустрічає.
Весну він кличе знов і знов,
Бо з отарою сюди прийшов.
Гг
Гуцулята на Говерлу високо зійшли
І маленькі рученята увись піднесли.
До Господа вони промовляють,
Рідній Гуцульщині гараздів благають.
Ґґ
На ганок поважно ґаздиня зійшла,
Порядок швиденько скрізь навела.
А батько-газда діток научає,
До праці корисної їх наставляє.
Дд
Довбуш військо славне зібрав,
Дні і ночі він воював.
За долю народу, за краще буття
Віддав він своє хоробре життя.
Ее
Енергійні хлопчики й дівчатка
На екскурсію ідуть.
Вони квітку едельвейс
У горах знайдуть.
Єє
Є Україна на карті єдина,
Вона любима, як дитина.
Європа також про неї знає,
Єднання руку простягає.
Жж
Живуть люди у Карпатському краю,
У цій красі, немов в раю.
Життя вільного усі жадали,
І ці хвилини вже настали.
Зз
Звичаями Гуцульщина багата.
З радістю гостей зустрічає кожна хата.
Здоров’я зичить і добра.
Уся прекрасна дітвора.
Ии
«И» є в словах «життя» і «мати».
Без «и» немає навіть рідної хати.
Дитино, ти паросток рідної землі,
Майбутнє держава доручає тобі.
Іі
І буде у лісі живиця,
Біля хати чиста криниця.
І пісня лунатиме всюди,
Живуть тут прекраснії люди.
Її
Їздити можна всюди по світу,
Але не забувайте простого завіту:
До рідного дому частіш заїжджайте,
Перед батьками низенько голівку схиляйте.
Йй
Ймовірно: зрадників Україна не любить,
Й ворогів своїх не голубить.
Й ви запам'ятайте:
Ймення українця гордо тримайте.
Кк
Кобилицю Лук’яна гуцули пам’ятають,
Його справи у піснях щиро прославляють.
Він – народний ватажок,
У Карпатах кривд зазнав і доріжок.
Лл
Ліси – окраса і багатство краю.
Лісники завжди про нього дбають.
Любі діти, і ви бережіть,
Ялинку у лісі кожен посадіть.
Мм
Мила матінко, матусю,
До тебе ніжно я горнуся.
Мерщій книжечку бери,
Як край любити, мені розкажи.
Нн
Нелегко жилося гуцулам колись,
Надії злітали далеко увись.
Незалежність роками до нас ішла,
Наполегливість вічно була міцна.
Оо
Опришки лісами густими ходили
І вісті хороші людям носили.
О, давно це було!
І вільне життя прийшло у село.
Пп
Полонини зелені лягли навкруги,
Писанкові ожили навколо луги.
Путильщино рідна, чудова земля,
Поклоняється низько тобі вся сім’я.
Рр
Родина рушники вишивала,
Ремесло гуцульське вона знала.
Роки пробігли на коні,
Але робити вміють це усі.
Сс
Скриню бабуся свою відкрила,
На оглядини внуків усіх запросила.
Святиню сімейну ви бережіть
Через багато-багато століть.
Тт
Трембіти лунко трембітають,
На свято усіх полонинників скликають.
Тверда традиція в гуцулів склалась
Тоді, коли весна до всіх примчалась.
Уу
України славнії сини
У боях жорстоких полягли.
У Карпатах й до Дніпра
Урочиста пісня для них ожива.
Фф
Франка не забути усім,
Федьковичу складаєм гімн.
Життя присвятив Україні своїй
Федькович – «буковинський соловій».
Хх
Хоробрими завжди були
І синьо-жовтий стяг ми піднесли.
Хоч брови насупили не раз,
Характер хвацько показали повсякчас.
Цц
Цимбалісте, цимбалісте,
Твоя музика троїста.
Цікаву мелодію цимбали грали,
Про радість і смуток вони сповіщали.
Чч
Черемош бурхливий у горах біжить.
Чарівного краю як не любить.
Чесним будь ти завжди.
Чи ж тебе вчать цього рідні батьки?
Шш
Шукайте рідне місце на землі,
Шановні дітки, школярі!
Із шаною скажу я вам,
Що рідну землю нікому не віддам.
Щщ
Щемить серденько від бід,
Щедрістю славен наш рід.
Щодня, щохвилини ти пам’ятай,
Юю
Юнь Гуцулії, на вас надія,
Яка б не чекала краю подія.
Юнацький запал ви збережіть,
На вищу сходинку честь
України-неньки ви піднесіть.
Яя
Ялинові ліси!
Якби лиш не загубиться серед цієї краси.
Як на світі жить,
Щоб не діять, не творить?
Ь
Не лінуйтесь, не спішіть,
Букви впевнено учіть.
А зараз абетці кінець,
Хто читав, той молодець.
Коман Орися Миколаївна,
вчитель початкових класів
ЗМІСТ
| 
